В очікуванні Різдва!

Сміливими кроками ступає 2021-й рік. Бібліотека коледжу вітає всіх зі святом. Вже завтра Свята Вечеря! Набираємось новорічної магії, вдихаємо атмосферу свята. Хай із першою Зіркою у вашу родину прийде справжнє диво, яке живе в найпотаємніших думках кожного!!!

"Дідух - до хати, біда - з хати!" - історія українського символу Різдва. Дідух - це не просто українська різдвяна прикраса, це елемент української культури, який походить ще з дохристиянських часів. На Різдво українці споконвіку плели Дідуха - солом'яний оберіг, дух предків, дідів, збереження традицій і пам'яті родини. Овес, жито, пшениця, льон - його основні складові. Традиція ставити в оселі Дідуха, походить ще з дуже давніх часів. У дохристиянських віруваннях він був утіленням бога Коляди, символом пам'яті про предків. Дідух має позитивний заряд енергії, що дає нам відчуття таємничості і свята.В першу чергу він символізує родоначальника роду - діда, як і всіх родичів, які жили з ним. На Святий вечір, згадували про всіх рідних , аж до сьомого покоління. Від цього і походить традиція запрошувати на Різдвяне свято, всіх кого вже немає в цьому світі разом з нами , а на ніч залишати узвар і кутю на столі. Напередодні свят із стебел снопа формували кілька пучків, кожен з яких окремо обмотували соломинками, або обв'язували кольоровими стрічками, збирали разом і робили пишний сніп. Знизу робили розгалуження типу ніжок, щоб дідух міг стояти. Пучки колосків зверху обрамлялися кольоровими стрічками, паперовими чи сушеними польовими квітами. Вносили Дідуха у хату в переддень Різдва і зберігали до Водохреща, потім його обмолочували : зерно висівали, а солому спалювали на дорозі. В сучасних умовах висіяти зерно можна символічно. А Дідуха ніколи не викидайте на смітник, адже прадавній сніп уособлює в собі не лише Різдво, а й безперервний зв’язок поколінь, багатство, спокій і саме життя!

/Files/images/0101_/1.jpg

Кiлькiсть переглядiв: 21